• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 20 Квітня, 2013

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ІІІ Великоднього тижня

Юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти? А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому.  Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той хто споживає Мене, житиме Мною. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батькі ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме». Те говорив Він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.

Йн 6, 52 – 59

Тіло і Кров

Слова Ісуса викликали в Його сучасників велике згіршення.

Чому?

З цього бачимо, що юдеї сприймали їх не символічно, а буквально. Для слухачів Ісуса не виникало сумнівів, що Ісус говорить не про символ свого Тіла, а про реальне своє Тіло, так само про реальну свою Кров.

Чому євреї так сильно бентежилися на ці слова?

Не тільки через якісь «канібалістичні» асоціації. Річ в тому, що Закон Мойсея забороняє споживати Кров. Згідно Книги Левіт, в Крові міститься життя тієї чи іншої живої істоти. Кров також в Біблії є місцем, де знаходиться жива душа.

Тому, коли Господь дає нам свою Кров, то прагне подарувати своє життя, життя, яке є в Ньому – Вічну участь в Любові Отця.