• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Червня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

5 червня 2014 року Йоан 17;20-26

Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»  

Проповідувати єдність можна лишень, будучи в єдності з собою і людьми.

Може наші слова є настільки порожніми для, наприклад, наших дітей, тому що ми не перебуваємо в єдності зі своїм чоловіком (дружиною)? Перебувати в єдності можна лишень, перебуваючи в Бозі, бо написано “щоб і вони були В НАС об’єднані”. Божа мета для нас дуже висока – жити єдністю Трійці, досвідчувати Небо на землі. Ісус говорить, що дав свою славу, щоби вони були одно. Сам Він був прославлений на Хресті. Славою, яку Він дає кожному для справжньої єдності, є хрест. Без страждання, жертви, несення хреста власного і ближнього (носіть тягарі один одного) не буде єдності, Неба.
Ісус говорить, що Отець полюбив Його перед заснуванням світу. В Христі також маємо Божу любов. Якщо відчуваємо її брак, знайте – Бог любив нас ще до того, як прийшли у цей світ. Приємно знати, що мене тут чекали з любов’ю.
Ісус говорить, що світ не пізнав Отця, а Він, Ісус, пізнав і учні також пізнали. Це слово “пізнав” вживається, коли Адам “пізнав” Єву і вона народила. Знати Бога не можна лишень інтелектуально, Бог прагне інтимних відносин. Чи прагнеш цього ти?
Далі Ісус говорить, що об’явив ім’я Отця і ще об’явить. Господь неодноразово відкриває Отця, а тому пізнання Бога не закінчується катехизами, які слухав в дитинстві, готуючись до Причастя.
Ми пізнаємо самотужки, але Він нам дає пізнати (об’явив). Знання Бога – не питання здібностей у навчанні, не питання розуму, але – готовності слухати Бога. Про Рут написано, що вона вмилася, намастилася, зійшла на тік, але не “об’явилася” допоки Вооз не закінчив їсти і пити. Тобто Господь не буде об’являтися допоки ми повністю зайняті тілом: їжею і питвом.
Ми можемо запевняти про свою духовність, про марноту світу і обманюватися. Індикатор простий – молитва. Про що ми молимося? Про квартиру і зарплату, про страх звільнення, про підвищення… Богу цінні наші щирі прохання і не надуманість потреб, підробкою Його не обдуриш.

Але поки ми зайняті виключно “їжею і питвом” не досвідчимо об’явлення Божого імені, а значить не перебуватиме в нас Божа любов.