• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

18 серпня 2014 року Лк 7, 36-50

Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. А жінка, яка була в місті, гріш­ни­ця, довідавшись, що Він сидить при­ столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його но­ги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: «Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка дотор­кається до Нього, – що вона гріш­ниця!» Ісус у відповідь промовив до нього: «Симоне, маю тобі щось ска­зати». А той промовив: «Кажи, Вчи­телю!» «Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот ди­наріїв, а другий – п’ятдесят. Оскільки вони не могли від­да­ти, то обом подарував. Отже, ко­трий з них більше любитиме його?» У відповідь Симон сказав: «Ду­маю, що той, якому більше пода­ру­вав». І Він сказав йому: «Правильно ти розсудив». Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: «Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волос­сям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не пере­стає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не на­ма­стив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Про­ща­ють­ся її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало про­щається, той мало любить!» А до неї Він промовив: «Про­ща­ються твої гріхи!» Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: «Хто ж Він, що й гріхи прощає?» Він же сказав жінці: «Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!»

Жінка-грішниця, про яку всі в місті знали, хто вона, наважується пробратися в дім побожного і поважного фарисея Симона. В ті часи в Ізраїлі жінку спійману на перелюбі каменували, а ставлення до “жінок-грішниць” було не кращим, ніж до собак.

Чи були Ви в селі? Чи траплялося Вам що чужа собака забіжить у хату? Яке обурення, яке незадоволення… Ви топаєте ногою, собака, підібгавши хвоста, тікає під гавкіт Вашого собаки, вона біжить, а Ви навздогінці жбурляєте в неї гнилим яблуком. Ось таке ставлення. І жінка про це знала. Своїм візитом до Симнонового дому вона підважила все своє життя. Її просто могли вбити. Тому цілком логічним було те, що вона виливає пляшечку з дорогоцінним миром на ноги Ісуса, плаче біля Його ніг та обтирає Його брудні запилені ноги (бо ж фарисей Симон води не запропонував) своїми волосами – вона, переступивши поріг, вже віддала все і тільки радіє, що може віддати більше – миро, сльози, гідність…

Але давайте розберемо текст поступово і з початку.

Жінка-грішниця була нечистою з точки зору Ізраїльського Закону і коли вона доторкається когось, той також стає нечистим. Це дуже незручно – неможна нікуди виходити з дому, ні до кого доторкатися, виконувати довгі очищувальні ритуали. І ця жінка доторкається Вчителя Ізраїля. Як вона посміла? Як наважилася? Першим її мав засудити Ісус. Так само і ми боїмося засудження і перш за все його очікуємо від Христа. Ми, боячися зустрінутися з Ним очима, маємо шанс, як і ця жінка, підійти ззаду.

Алябастрова посудина мира. В іншому синоптичному Євангелії в паралельному тексті говориться, що це миро коштувало 300 динаріїв. Денна зарплатня пересічного працівника це 1 динарій, якщо викреслити вихідні і свята, то якраз і виходить 300 робочих днів року, триста динаріїв і все під ноги Вчителю з Назарету?! Яке безумство! Але будь-яке безумство в любові до Господа перестає ним бути, стає важливим в очах Христа. Тому не боїмося творити безумні речі, люблячи Бога.

Волосся. Це символ достоїнства людини. Пам’ятаєте Самсона – це також символ сили, індивідуальності. Жінка всю себе – своє життя, безпеку, статки, достоїнство поклала під ноги Ісуса і отрмала спасіння: “Іди віра твоя тебе спасла”.