• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 4 Січня, 2021

Сьорен К’єркегор писав, що Біблію потрібно читати так, як кохана читає лист від коханого. Коли наречена читає листа від нареченого, то серед багатьох слів шукає того одного слова – “люблю”! Подібно виглядають роздуми над Святим Письмом. Усі слова з уст Небесного Отця, натхнені Святим Духом, зводяться до одного Слова – Ісуса, в якому Бог об’явив себе в повноті.

У своєму Сині наш Небесний Батько висловив усю любов, виразив себе самого, бо Він є Любов. Про цю Божу Мову говорить Послання до Євреїв (1,1-3): “Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. Він – відблиск Його слави, образ Його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині…” В Ісусі Христі лунає одне-єдине прагнення серця Отця: людино, поглянь, як Я тебе кохаю!!!

Катехизм Католицької Церкви повчає, що Христос – єдине Слово Святого Письма. Це означає, що всі тексти Святого Письма звершуються в Особі нашого Спасителя. Усіма словами Святого Письма Бог говорить лише одне Слово, своє єдине Слово, у якому Він висловлює себе в усій повноті (ККЦ 102). Тому Христос є Посередником і Вершиною Божого Об’явлення (Dei Verbum 2). Іншого Об’явлення вже не буде. На прохання Филипа “Покажи нам Отця” Ісус відповів: “Хто Мене бачив, той бачив Отця” (Йн 14, 9).

В давнину казали: “Всі дороги ведуть до Рима”. В Біблії всі слова ведуть до ІСУСА. В Євангелії від Луки (24) читаємо, як воскреслий Ісус наздогнав двох учнів по дорозі в Емаус. Розчаровані тим, що сталося Великої П’ятниці, учні розповіли Ісусові про… Ісуса, причому Його самого не впізнали. Тоді Ісус розповів учням те, що в Писанні стосувалося Його. Це так захопило учнів, що вони не хотіли Його відпускати. Це означає: коли завдяки Ісусові починаєш бачити Біблію, то не хочеш, щоб це закінчувалося. Твоє серце палає тоді вогнем Святого Духа, і ти перебуваєш у Божій Присутності. Ісус явиться тут як екзеґет (пояснювач) Святого Письма. Кожний текст стає ясним і відкритим лише в Ньому.

Христос є серцем Писання.

Подібно до того, як у людському організмі серце спрямовує кров в усі клітинки тіла, так у Біблії кожний текст набирає життя, живучості завдяки Пасхальній Тайні – смерті й воскресінню нашого Господа. Ще раз погляньмо до Катехизму: “Незважаючи на те, які різні не були б книги, з яких воно складається, Письмо єдине, з уваги на єдність Божого Задуму, осередком і серцем якого – відкритим від часу своєї Пасхи – є Христос” (ККЦ 112). Роздуми над Святим Письмом мають на меті не інформувати нас про ті чи ті події, а дати нам зустрітися з Ісусом. “У текстах Писання шукаю Христа”, – каже св.Августин. Хоч би який текст, яку подію ми розглядали, то першим запитанням, яке маємо поставити, є: як ці слова здійснилися в Ісусі? А друге запитання – як ці слова здійснюються в мені? Тож до пошуків!

До кожного тексту курсу “Дабар” ми додаватимемо ВПРАВУ, аби ви не лише прочитали статтю, а й самі взялися до праці над Святим Письмом.

Ісусі все звершилося.

До Нього ведуть усі тексти Писання. Старий Завіт заповідає Його у різних символах, говорить про Нього в пророцтвах, прообразах. Новий Завіт, натомість, говорить про Нього безпосередньо, відкрито. Послання Апостолів відкривають нам Його божество, яке проявлялося в Його людському Тілі. Маємо в Біблії тексти, які виразно носять месіанський характер, є пророцтвом про прихід Месії, вказують навіть на місце Його народження.

Подумай над такими текстами Старого Завіту:

2 Сам 7,11-16; Пс 22; Пс 23; Пс 110; Міх 5,1-3, і спробуй віднайти їхнє здійснення в Ісусі Христі.

Допомогою в роздумах будуть тексти з Євангелій:

Лк 1,26-33; Мт 2,1-12; Йн 19,23-34; Йн 10,11-30; Флп 2,6-11.

Щоб узріти в усьому писанні Ісуса, Отці Церкви часто застосовували алегоричний спосіб розуміння Святого Письма, тобто за історичним значенням вбачали духовне. Наприклад, Оріген бачив у дереві, яке використав Мойсей, щоб гірким водам повернути солодкий смак (Вих 15,22-25), натяк на дерево Хреста. В пурпуровій нитці, якою Рахав позначила свій дім (ІсНав 2,18) – натяк на Кров Спасителя. Йдучи за біблійним способом мислення, Отці звертали увагу на кожну “дрібничку” в тексті, щоби знайти якісь подібності, натяки, символи – все, що дозволило б цей текст віднести до Ісуса. Щоб не виривати текст з його історичного контексту, Церква повчає: спершу шукати значення, якого надав тексту його історичний автор. Це фундамент, оскільки діяння Бога відбувалися в історії. Однак сам текст не обмежується цим першим значенням, а, як каже Документ Папської Біблійної Комісії “Інтерпретація Біблії в Церкві”, визначає дальші напрямки роздумів. Йдучи за інтуїцією Отців Церкви, спробуймо застосувати алегорію (віднайти духовне значення) в таких текстах:

Вих 17,1-7; Єзк 47, 1-2.8-9.

Підказкою будуть два новозавітні тексти – Йн 19,34 та 1 Кор 10,1-4.