• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 27 Серпня, 2013

Того часу Ісус розповів учням таку притчу: «Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника. Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника. Вийшовши о третій годині, побачив інших, які стояли без діла на ринку, і сказав їм: «Ідіть і ви у виноградник – і дам вам по справедливості». Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само. Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: «Чому ви стоїте тут без діла цілий день?» Кажуть йому: «Бо нас ніхто не найняв». Він каже їм: «Ідіть і ви у виноградник». Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: «Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших». Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію. А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію. Відтак, одержавши, нарікали на пана, кажучи: «Оці останні попрацювали одну годину, а ти прирівняв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку». А він у відповідь сказав одному з них: «Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною? Візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі; хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?» Так останні будуть першими, а перші – останніми».

Мт 20, 1-16

Цікава притча, бо розповідає про один робочий день. Не про тиждень, рік, п’ятирічку, лише про один день. Здається що вже цим образом Слово Боже спонукає не марнувати часу, не ігнорувати навіть однієї миті, бо від неї може залежати спасіння.

Саме так сталося з робітниками, які стояли на міській площі близько одинадцятої години (за нашою рахубою близько 17.00). Завжди, читаючи цю притчу, я думав про Боже милосердя, що навіть для тих, які навернулися до виноградника в останню мить, Він обдаровує динарієм спасіння. Сьогодні мою увагу звернула постава цих робітників, які терпеливо чекали аж до кінця робочого дня на когось, хто їх візьме до праці. Не втратили надію, тривали…