Обрання Папи відбувається на Конклаві, в якому беруть участь кардинали з правом голосу. Термін Конклав походить від двох латинських слів cum clave «під ключем», оскільки кардинали-електи під час обрання нового єпископа Рима перебувають в повній ізоляції від зовнішнього світу.

Процедура Конклаву була встановлена Папою Григорієм Х у 1274 році. Папа Павло VI зменшив кількість кардиналів-електів до 120 у 1975. Колеfгія кардиналів складається з трьох груп: кардиналів-єпископів (за титулами субурбікарних єпархій біля Рима), кардиналів-пресвітерів (за титулами древніх римських храмів) та кардиналів-дияконів (за титулами римських дияконій). Титули кардинала мають також глави деяких Східних Католицьких Церков. Оскільки Римський єпископ є не тільки главою Римської єпархії, Латинської Церкви, але і цілої Католицької Церкви, то главам Східних Католицьких Церков таким чином (через надання титулу кардинала Римської Церкви) надається змога брати участь у виборах Папи. Колегія кардиналів також є керівним органом Католицької Церкви в період sede vacante, тобто тоді, коли папський престол є вільним.

 На 15 день (або не пізніше 20-го дня) після смерті чи зречення з уряду Папи кардинали збираються в Соборі Святого Петра на месу pro eligendo Papa та просять допомоги Святого Духа в обранні нового понтифіка. Конклав відбувається в Сикстинській каплиці. Перед початком вибору кардинали входять до каплиці урочистою процесією під спів Veni Creator.

Та сідають в два ряди – один навпроти одного.

Після того, як всі кардинали-електи увійшли до Сикстинської каплиці, останній кардинал-диякон зачиняє двері зсередини. А ззовні процес обрання нового понтифіка охороняють вояки швейцарської гвардії. Ватиканська гвардія налічує 110 гвардійців, які забезпечують порядок і безпеку Папи. За легендою одяг гвардійців розробив Мікеланджело.

Тільки ті кардинали, які не досягли 80-літнього віку, мають право обирати нового Папу. Всі інші кардинали (зокрема ті, яким вже понад 80 років) можуть брати участь тільки в підготовчих нарадах чи процедурах перед виборами. Кількість кардиналів-електів не може перевищувати 120. Всі кардинали-електи складають обітницю мовчання стосовно всього, що відбувається на Конклаві. Наступника Бенедикта XVI буде обирати 117 кардиналів.

Після того як кожен кардинал вписав ім’я обранця він вкидає бюлетень в спеціальну чашу. Перед вівтарем знаходиться стіл, за яким сидять кардинали, які підраховують голоси. Голосування є таємним. З-поміж кардиналів обирають 9 єпископів, які відповідають за процедуру. Три кардинали є в рахунковій групі, три збирають бюлетені в кардиналів, які з певних причин не можуть підійти і вкинути бюлетень і ще три перевіряють бюлетені. Папою може бути обраний будь-який охрещений і неодружений католик, тобто не тільки з числа кардиналів. Проте з 1378 року Папами ставали тільки кардинали.

Голосування за нового понтифіка відбуваються чотири рази на день, двічі вранці і двічі ввечері (Окрім першого дня, коли є тільки одне голосування). Процес кожного голосуваня триває від двох до трьох годин. Для того, щоб бути обраним Папою, кандидат повинен набрати 2/3 голосів конклаву. Якщо ніхто не зміг набрати необхідної кількості голосів, то після 34 голосування Конклав обирає нового понтифіка з-поміж двох осіб, які набрали найбільшу кількість голосів на останньому голосуванні. Ті, за кого голосують в цьому випадку, вже не можуть брати участь в голосуванні. Кожен кардинал-елект зобовязаний брати участь у всіх голосуваннях.

Таємне голосування було запроваджене Папою Григорієм XV у 1621 році. Бюлетень містить напис Eligo in Summum Ponteficem («Я обираю верховним понтифіком»), а нижче кардинал-елект власною рукою вписує ім’я людини (свідомо спотворюючи свій почерк, щоб зберегти таємність голосування), за яку він голосує.

Після того, як хтось набрав 2/3 голосів кардиналів-електів, декан колегії кардиналів (на сьогодні це Анджело Содано) запитує обраного – приймає він вибір чи ні. Після того, як обраний дає ствердну відповідь, декан запитує, яке ім’я він обирає для свого понтифікату.

Після кожного голосування бюлетені скріплюються ниткою та спалюються з додаванням спеціальних матеріалів, що забарвлюють дим.

Якщо дим над Сікстинською капеллою є чорного кольору – це означає, що Папу не обрано. Якщо дим є білого кольору, то це свідчить, що голосування закінчилось позитивно.

Після прийняття вибору новий Папа йде у так звану «Кімнату сліз», де на нього вже чекає облачення, яке готується наперед, є різного розміру та відповідає різній статурі тіла.

Папа знімає своє кардинальське облачення і одягає папське: білу сутану, білий стихар, червону пелеринку, білий пілеолус (лат. Pileolus – шапка) або дзукетто (італ. Zucchetto), і червону столу (в схід. традиції епітрахиль). Після цього він виходить до кардиналів.

Після обрання кардинал-протодиякон (найстаріший серед кардиналів-дияконів) виходить на головний балкон Собору святого Петра в Римі і виголошує фразу «Annuntio vobis gaudium magnum: Habemus Papam!» (Проголошую вам велику радість: маємо Папу) та додає ім’я та прізвище обраного кардинала та його нове ім’я. Згодом саме Кардинал-протодиякон одягає на Папу палліум під час урочистої Літургії після обрання.Потім на балкон виходить новообраний Папа. Він виголошує свою першу промову та уділяє перше благословення Urbi et orbi.

 

За матеріалами:

• Vatican Insider (http://vaticaninsider.lastampa.it)
• Католическая Энциклопедия.- Москва: Издательство францисканцев, Т2, 2005. – 928 с.
• The New Catholic Encyclopedia, 2nd Edition Vol. IV. Thomson/Gale; Washington, D.C.: Catholic University of America, 2003 961p.

 

Малюнки: Vatican Insider

Джерело: risu.org.ua