• Спільнота Дабар
• Дата публікації 2 Липня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Середа ХІІІ звичайного тижня ІІ 2 липня 2014 Мт 8, 28-34

Того часу Ісус прибув на той бік, у землю Гадаринську і зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою. І ось, вони закричали, гукаючи: «Що Тобі до нас, Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?» На віддалі від них паслося велике стадо свиней. Біси попросили Його: «Якщо виганяєш нас, то пошли нас у стадо свиней». І сказав їм: «Ідіть!» Вони ж, вийшовши, увійшли у свиней. І ось, усе стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді. А пастухи втекли і, прибігши до міста, сповістили про все і про біснуватих. І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.

Я ставлю ультиматум Ісусу?

Що це за Гадаринська земля? В  той час там жили греки, в єврейському розумінні язичницький народ. Саме туди приходить Ісус. І перші, хто стає на Його шляху, це двое біснуватих, що вийшли з гробниць. Яка точна оцінка персонажів даного тексту, місцевості! По суті, вони є представниками цієї землі. Гарна характеристика, «обличчя» цього міста, певний образ людей, які там жили. Люди, одержимі нинішнім світом, своїми гріхами є мертвими душами, лише тіло функціонує.

Чи не є це місто гробницею, звідки вони вийшли? А де моя гробниця? Може в моєму житті теж є певні гроби, звідки маю вийти?

Давайте поглянемо на біснуватих, як на одержимих залежністю до певного гріха. Чому їх двоє? Може це як внутрішній конфлікт, де ти вируєш між двома крайнощами?  Що переможе, чи душа, чи тіло? Чого прагнемо, духовного життя чи тілесних задоволень? Власне в такому стані вони і вийшли на діалог з Ісусом.

«Дуже люті були»… Може обурені на те життя в якому жили, на те місто, на самих себе, може навіть на Ісуса… Запитуєш: «за що мені все це? Як цього позбутися?».

«Ніхто не міг перейти тією дорогою». Всі боялися їх. Чому? Обурена, повна ненависті  людина нікого до себе не підпустить, всі її вчинки спрямовані на те, щоб відштовхнути інших, ранити їх. І тому ми стараємось уникати таких особистостей, таким чином захищаючи себе. Але Ісус їх не уникав. Він вийшов саме на цей берег, ніби очікував зустрічі з ними. А біснуваті Його ніби і чекали  і в той же час відштовхували… «І ось закричали, кажучи: «Що тобі треба від нас, Ісусе, Сину Божий?»

Ось він мій внутрішній конфлікт, я і хочу зустрічі з Ісусом, і в той же час нарікаю, бунтую. Яка залежність мене настільки тримає, що я так звик в ній жити, не хочу відпустити її?

«Подалі від них паслося велике стадо свиней» Хто ці свині? Нечисті тварини, наша прив’язаність до гріха. Біснуваті хочуть, щоб Ісус їх зцілив, адже вийшли Йому на зустріч, але.. « залиш нам наші прив’язаності, залиш нам цих свиней!». Ніби ставимо свої умови: «Якщо виганяєш нас, пошли у стадо свиней».

І тут випливає гарний образ, який дає конкретну відповідь на наші компроміси.  «І сказав їм: «Ідіть». Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней:  і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді». Не варто ставити ультиматум, умови свого звільнення, йти на компроміс з гріхом… Наслідки будуть трагічними. Ти знову спіткнешся і тоді впадеш ще з вищої скелі. Прив’язаність до гріха тебе погубить.  Не варто обманювати себе…

Все місто обурилось, бо, напевно, свині  потонули або  біснуваті стали вільними… «Благали, щоб відійшов з їхніх околиць». Просили, щоб не чіпав їх «гробів». Поглянь на своє оточення, як воно реагує на твої зміни? На твоє звільнення від певної прив’язаності, гріха? Коли набуваєш певну святість, стаєш праведним мужем! Вони це сприймають як загрозу для себе, вони не хочуть твоїх змін, бо самі бояться змін. Тому запитай себе: «Чи завжди житиму так, як цього прагнуть інші від мене? Чи я сам господар свого життя і обираю свій шлях, куди йти?..

З усього міста тільки двоє прийняли рішення звільнитися, незважаючи на усталену думку всього міста…