• Спільнота Дабар
• Дата публікації 9 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

10 серпня 2014 Лк 6,20-26

Того часу Ісус, поглянувши на своїх учнів, почав говорити: «Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі пла­чете тепер, бо ви втішитеся. Блаженні ви, коли люди нена­видітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського. Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки. Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху! Горе вам, ситим тепер, тому що бу­дете голодні! Горе вам, котрі смієтеся те­пер, бо ви будете ридати і пла­кати. Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лже­пророками їхні батьки!»

Коли ми переживаємо голод, спрагу, смуток, спокусою є почати нарікати на Бога, на обставини, що склалися. Так ми можемо роками прожити нарікаючи, не бачачи Бога в цих речах. Виникає слушне питання, як ми можемо радіти, бути щасливим, переживаючи страждання. Як зрозуміти сенс страждань. Без Бога та прийняття Його волі це неможливо. «Господь зглянеться над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує». (Пс 102:18). Тільки віднайшовши для себе Бога, увійшовши з ним у глибокі відносини, можна отримати допомогу від Нього. Адже якщо Господь і допускає випробування, то і дає сили його пройти. Перед тим, як дати Заповіді Блаженства, Ісус «підвів на своїх учнів очі» (Лк 6:20). Цей люблячий погляд Ісуса є найбільшим блаженством. Тільки коли Господь дивиться на мене, коли є поруч, тільки тоді я зрозумію сенс страждань і зможу їх пережити.
Джерелами блаженства грецькі письменники давнини вбачали здебільшого у земних цінностях, тоді як біблійні автори Старого Завіту виходили з того, що щасливим є той, хто довірив своє життя Богу, уповає на Нього та любить Його (Втор 33:29, Пс 1:1, 2:12, 31:1-2, 33:9, 83:13, 111:1, Прит 14:21, 29:18).
Ісус починає з того що називає щасливими бідних. Бідність учнів – це їх багатство, тому що з наближенням Божого Царства, відбувається переворот цінностей: все, що так дорого людям, втрачає свою цінність, але утверджуються вічні цінності, які раніше нехтувались. У Біблії бідняк – це людина знедолена, пограбована багачем, у якої немає нічого, і залишається лише уповати на Бога та невпинно молитися. Багач найчастіше є гордою і самовпевненою людиною, яка покладається лише на своє багатство, він пригноблює тих, кого захищає Бог і тому стає ворогом Богу. Крім того, Біблія часто називає багача дурнем (Прит 17:16, 19:10 та ін.), оскільки він впевнений, що не потребує Бога, що може прожити і без Нього. В єврейській мові було багато слів зі значенням бідний, але всі вони включали додаткові смислові відтінки: «малий, незначний, принижений, ображений, смиренний, страждаючий, покірливий», тобто під матеріальною бідністю частіше розуміли бідність духовну на противагу гордості, пихатості та зарозумілості.
Цікаво, що Ісус говорить у другій особі множини «Щасливі ВИ…», звертаючись до людей і так само говорить «Горе ВАМ…» тим же людям. Що це може означати? Що постава багатого і бідного, того, хто буде гнатися за задоволеннями, утіхами цього світу і також тих, хто готовий смиренно відмовитись від цього заради Христа, – всі ці постави були одночасно в серцях учнів. Ці слова сьогодні стосуються і до нас, піти простою дорогою («широкими воротами), чи, долаючи труднощі піти вузькою стежкою («тісними воротами», Мт 7:13-14, Лк 13:24)?
«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.» (Мт 6:19-21)
Не дивлячись на земні скорботи, нестатки та страждання, на які нас обрікають, маємо бути сповнені великою радістю, бо ми обрані Богом, бо нас чекає «велика нагорода в небі» (Лк 6:23), а це є найвеличніший дар, який може бути даний людині.