• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 22 Червня, 2013

Роздуми до Слова Божого на ХІІ звичайну неділю (В)

Ісус очікує від своїх учнів, що їхня думка про Нього буде відрізнятися від думки натовпу, що Його учні будуть мати інше пізнання Його, ніж люди цього світу. Мати пізнання Ісуса, більше від пізнання «натовпу», є рисою учнівства.

За кого люди того часу вважали Ісуса? «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». – Усі люди, перераховані в цьому сприску є моральними авторитетами того часу. Ілля, Єремія, Йоан Хреститель належали до пророків і були найбільш впливовими представниками цього руху. Сьогодні багато людей теж намагається поставити Ісуса в один ряд з моральними авторитетами давнини, такими як Будда, Конфуцій, Магомет і таке інше. Багато вихованих інтелектуалів скаже, що Ісус – це великий вчитель моралі, видатний соціальний діяч. Однак учень не може ставити Христа в одну шеренгу з будь-ким, навіть з найбільшими персонами. Господь не є «одним з…». Коли Ізраїль отримав заповіді, то Бог бажав, щоб Він для свого народу був ЄДИНИМ:

Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. 5 Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю.

Звернімо увагу, не найкращим, найсильнішим, найдобрішим, – ЄДИНИМ! Усі прикметники «най…»  стосовно Бога є дуже небезпечними, бо коли я кажу, що Бог найсильніший, то передбачаю існування менш сильних. Слова «найсильніший», «найкращий», «най….» приховують в собі порівняння.

Натомість слово ЄДИНИЙ говорить про те, що немає з ким порівнювати