• Олексій Кіслухін
• Дата публікації 11 Вересня, 2013
• http://kaleo.org.ua

Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим… Йоана 9:6-7

Цікаво виходить, що замість того, щоб відкрити очі, Ісус немов би ще більше їх заляпав. Може, сліпий очікував, що досить одного дотику Христа, щоб прозріти і побачити Його. Так і я часом думаю, що одного разу станеться диво, і я прозрію і все зрозумію. Але сліпому  довелося пройти цілий шлях, перш ніж він зміг прийти до джерела і отримати своє чудо. Йти йому довелося вірою.
Мало того, що він і так нічого не бачив, а бруд висох, та на очах утворив коросту!
Можливо, що над ним сміялися або пускали слідом жарти. І під шаром цієї кірки ще важче було повірити, що він прозріє і побачить світ. Але він пройшов свій шлях до кінця і знайшов джерело Життя. Чого тільки не передумав, напевно, поки йшов. 🙂

   Купальня Сілоам була джерелом води для всього міста. Єзекія побудував водопровід, що з’єднує інші джерела з містом і утворилася купальня. Звідси й назва — «посланий», — вода була послана з водопроводу. Іншим Посланим був Ісус, у якого є вода жива. Сілоам — то прообраз Христа.
Недарма, Сілоам постачав все місто і був єдиним джерелом води. Він також вважався священним і воду з нього поливали на жертовник під час свята Кущів (Суккот), що є прообразом вічного життя на небесах. Ісус став жертвою, щоб ми отримали життя вічне.

У книзі пророка Ісаї є цікаві рядки.

«За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його. І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої. » (Іс. 8:6-7)

У той час ще не було водопроводу, вода текла по жолобу дуже повільно. Пророк порівнює Божественне вплив з тихими водами, а захоплення ідолами і чимось мирським — бурхливими водами. Людям завжди все хочеться швидко, драйвово, активно, діяльно. Тому в суєті ми так часто нехтуємо цими тихими водами Сілоама. Щоб набрати там води потрібно було почекати. Та й похід до джерела — ціла історія. Не те що нині — відкрив кран і готово.
Причому будь який кран, рукоятку, ручку, кнопку…

Мені іноді здається, що Бог уповільнює навмисне наш темп.
Я хочу швидше прозріти, а Він ще більше заліплює глиною.
Я хочу швидше напитися, а Він відправляє так далеко, щоб жага розпалилася з новою силою.
Я хочу чудо як помах чарівної палички, а Він плює на землю і пропонує шлях.

Ні, не завжди так, звичайно.

Але той хто чує голос Пастиря, той іде к водам тихим.