• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 23 Серпня, 2013

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХХ звичайного тижня, рік І

Того часу, фарисеї, почувши, що Ісус закрив уста садукеям, зібралися разом, і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його: «Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?» Він же сказав йому: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! Це – перша і найбільша заповідь. Друга – подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки».

Мт 22, 34-40

Карою за гріх є гріх. Нагородою за заповідь є сама заповідь (Талмуд).

Часом ми помилково розуміємо слово Закон, або Тора, як «Право». Заповіді мали мало спільного з Римським Правом. Зрештою, як бачимо на прикладі Ізраїльского Народу, що вони не стільки нормалізували відносини народу, скільки з невільників і утікачів творили народ.

Слово Тора можна вивести з коренів двох дієслів: харах – «зачати дитину», ярах – «натягувати і стріляти з лука». Перша етимологія показує Тору, як на джерело життя – Тора народжує Ізраїль. А друга етимологія показує, що завдяки Торі Ізраїль осягає свою ціль – Обіцяну Землю.

Подібно слово заповідь –  євр. міцва мало спільного має з нормативними актами. Це слово походить від дієслова цавах – «в’язати», зв’язувати.

Заповідь – це щось, що прив’язує мене до Творця, до Його серця. При такому розумінні зникає запитання: Яка заповідь є найважливішою? Адже прив’язатися назавжди можна лише до того, кого любиш назавжди!