• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації березня 18, 2013

Коли молишся – говориш до Бога, коли читаєш Боже Слово – Він говорить до тебе”, – казав св.Амвросій з Мілана. Гадаю, всі погодяться з тим, що підставою взаємовідносин є слово. Кожне знайомство, кожна розмова, спілкування розпочинаються від слова – чи то написаного, чи сказаного, а інколи вираженого в жестах…
Йоан Апостол був під таким враженням взаємовідносин із Богом, що в перших рядках свого Євангелія написав: “На початку було Слово” – маючи на увазі початок будь-якого буття. Пригадай свій досвід: чи не почуваєшся найгірше тоді, коли ніхто з тобою не хоче розмовляти?.. Чи не переживаєш тоді своєрідної “маленької смерті”?
Фундаментом наших взаємовідносин із Богом також є Слово. Інколи християни виправдовують те, що не читають Біблії, тим, що вони моляться. Але молитва – це твої слова до Господа, а ще є Його слова до тебе. На цих двох колонах базується духовне життя. Не може забракнути однієї з них, інакше забракне діалогу, а отже, і взаємовідносин. Як виглядає розмова, коли постійно говорить хтось один? Як ти почуваєшся, коли під час якоїсь зустрічі, а надто ж зустрічі важливої, тобі не дають нічого сказати? А як почувається Господь, коли Він не має іншої змоги звернутися до тебе, крім “недільної аудієнції”, коли ти ласкаво дозволяєш Йому промовляти літургійними читаннями?.. Гадаю, Він також переживає своєрідне вмирання. Одного разу Він “виплакався” на сторінках Книги Приповідок і сказав, чим для Нього є молитва без читання Слова Божого: “Хто відхиляє вухо, щоб не слухати Закону, того й молитва осоружна” (Прип 28,9).
Регулярне читання Святого Письма дозволяє по-справжньому пізнавати Бога, відкривати Його істинне обличчя. Чому? Тому що в Біблії Господь сам говорить про себе. Це підтвердив і II Ватиканський Собор: “Сподобалося Богові у всій Мудрості й Доброті своїй об’явити себе самого і виявити нам Таємницю своєї волі, завдяки якій люди, через Христа, Воплочене Слово, у Святому Дусі мають доступ до Отця і стають співучасниками Божої природи” (Догматична конституція Dei Verbum, 2).
Уже з дитинства, внаслідок різних розповідей про Бога, найчастіше з боку близьких людей, а також внаслідок різних гріхів та життєвих ран ми маємо неправильне уявлення про Бога. Сприймаємо Його як “диктатора”, який постійно прагне нас карати. З різними “педагогічними” цілями лякали нас таким Богом, і внаслідок цього Він мало чим відрізнявся від “поганого дяді”, який “забирає неслухняних діток”. Було чи не було досягнуто поставленої мети, а викривлений образ Бога залишився записаний у нашій пам’яті й уяві.
Інколи бачимо Господа як “бухгалтера”, який підраховує наші добрі вчинки та молитви і відповідно до них “відважує” нам свої благословення й благодаті. А оскільки ми не “мільйонери добрих учинків”, то й благодатей небагато.
Ще одна неправдива візитка: “Бог – “бозя”. В уяві дітей вимальовується образ Всевишнього як якоїсь Доброї Бозі, подібної до феї, яка любить, знову ж таки, лише слухняних діток… Навіть більше, малі діти, слухаючи про “бозю”, автоматично трактують її як лагідну особу жіночого роду, а тим часом бачать на іконі – от дивина! – бородатого чоловіка. А ті, кому батьки, наприклад, не присвячували часу, сприйматимуть Бога як недосяжного духа, дуже далекого, якому “нема коли” займатися нашими справами.
Коли ми приходимо до когось у гості й прагнемо познайомитися ближче з його життям, то є непогане допоміжне знаряддя для знайомства – сімейний фотоальбом. Багатство різних фото може показати життя нашого друга з різних перспектив і в різних барвах. Біблія є свого роду “сімейним альбомом Бога”, з якого ми можемо дізнатися правду: хто Він, які Його почуття, Його воля, любов до нас, а також – який гнів Бога, Його ревність.
З Біблії ми дізнаємося про Його справжнє Ім’я. Тут ми побачимо милосердне обличчя Отця, вірність і любов Сина Божого, відчуємо лагідний дотик Духа. Святий Іполит Римський, священик, повчає так: “Браття! Є один тільки Бог, а пізнати Його можемо зі Святого Письма. Що лиш Біблія проголошує – маємо в це вірити, і що навчає – маємо те прийняти. Маємо так вірувати в Отця, як Він хоче, щоб у Нього вірували, і так прославляти Сина, як Отець хоче, щоб Його славили, і так прийняти Святого Духа, як Він хоче бути даний. Не годиться нам іти за власним прагненням і власним розумінням, чи теж переінакшувати те, що від Бога походить, лише розуміти Його науку, так, як Він подав у Святому Письмі”.
Зроби перший крок: просто почни гортати цей “сімейний альбом”, шарудіти його сторінками – навіть якщо чогось не розумієш. Про Марію написано: Вона не розуміла, що відповів їй Ісус, але “всі слова зберігала у своєму серці” (Лк 2,51).