• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 5 Травня, 2013

Ісус сказав до своїх учнів:  «Коли хтось Мене любить, то й слово моє берегтиме й злюбить його  мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло. А хто Мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав Мене.    Це мовив Я до вас, коли з вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, Той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам.     Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав Я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви Мене любили, то зраділи б, що Я до Отця йду: Отець бо більший, ніж Я. Нині сказав Я вам  те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви».

Йн 14, 23-29

Людське життя, не зважаючи на епоху, культуру, клімат, позначене постійними змінами. Ми змінюємо середовище нашого спілкування, зростання (садочок, школа, інститут, праця), змінюємо місця проживання, місця праці, друзів ітд. Пригадую, як одного разу, коли в мене було багато служінь в інших місцях. Я просто мріяв, щоб бути у своєму монастирі хоча б місяць без жодних виїздів. Прагнення стабільності вписане в наше серце, ми покликанні до вічності, а вічність — це найбільш стабільний стан.

Прагнення стабільності вписане в наше серце, ми покликанні до вічності, а вічність — це найбільш стабільний стан

Грецьке слово моне — «житло», означає місце постійного перебування, де можна на довго затриматися, зупинитися. Мабуть цілком справедливо Євангелист застосовує це слово по відношенню до житла, яке ми закладемо в Отцеві — лише в Ньому нас чекає стабільність, постійність, бо в Ньому не має змін.