• Роман Лаба OSPPE
• Дата публікації 24 Березня, 2013

Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з Ним посідали до столу. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.   Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди». Тим часом дізналася сила народу, що Він там, то й посходились – не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого Він з мертвих воскресив. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. Йн 12, 1-11

Жест Марії був дуже милим Господу, дорогим Його серцю. Щоб краще це збагнути спробуймо зазирнути в культуру тих днів. Юда Іскаріотський говорить, що це миро можна було продати триста денаріїв. Це була плата за триста робочих днів – майже рік праці для чоловіка, не кажучи за жінок. Спробуймо зрозуміти, що це було для Марії?

Такий подарунок, як помазання ніг можна було використати тільки один раз. Це жест, який призначався найближчій людині. Свідчення цього можемо знайти в Книзі Пісня Пісень, де молода співає:

Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах. 13 Торбинка мірри – любий мій для мене, на моїх грудях спочиває. 14 Гроно кипрове – любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді (Пнп 1, 12 – 14).

Євангелічна подія, про яку ми сьогодні читаємо є звершенням цього старозавітнього тексту. Марія з Витанії довгий час збирала кошти для дорогоцінного нарду, щоб у відповідний день вилити його на ноги свого Возлюбленого. Коли вона чинить цей жест по відношенню до Ісуса, то чинить з великою свідомістю, що це – Найдорожча Особа її життя, що більше нікому вона подібного дару не принесе.

Нардовий єлей – символ розлитого серця для Спасителя, цілковитої відданості Йому, вшанування Його, як когось Єдиного для Твого серця. Бо і Ти для Нього винятковий, заради Тебе одного із посудини свого тіла Він не завагався розлити свою Кров, а запах Його жертви наповнює пахощами благодаті Церкву.

• Євангелічна подія
• Нардовий єлей
• Жест Марії

• Євангелічна подія, про яку ми сьогодні читаємо є звершенням цього старозавітнього тексту. Марія з Витанії довгий час збирала кошти для дорогоцінного нарду, щоб у відповідний день вилити його на ноги свого Возлюбленого. Коли вона чинить цей жест по відношенню до Ісуса, то чинить з великою свідомістю, що це – Найдорожча Особа її життя, що більше нікому вона подібного дару не принесе.


• Нардовий єлей – символ розлитого серця для Спасителя, цілковитої відданості Йому, вшанування Його, як когось Єдиного для Твого серця. Бо і Ти для Нього винятковий, заради Тебе одного із посудини свого тіла Він не завагався розлити свою Кров, а запах Його жертви наповнює пахощами благодаті Церкву.



• Жест Марії був дуже милим Господу, дорогим Його серцю. Щоб краще це збагнути спробуймо зазирнути в культуру тих днів. Юда Іскаріотський говорить, що це миро можна було продати триста денаріїв. Це була плата за триста робочих днів – майже рік праці для чоловіка, не кажучи за жінок. Спробуймо зрозуміти, що це було для Марії? Такий подарунок, як помазання ніг можна було використати тільки один раз. Це жест, який призначався найближчій людині.