• Олексій Кіслухін
• Дата публікації 31 Серпня, 2013
• http://kaleo.org.ua

Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. (Мт 25, 21)

Розмовляю з різними людьми, і часом вступаю в дискусії з тими, які починають мені, як католицькому священикові, перераховувати гріхи віруючих. Мета їхньої розмови одна – виправдати те, що самі не є віруючими гріхами людей віруючих. Коли розмовляю з ними відчуваю, що це люди, які щиро шукають правди, їхні серця наповнені ідеалами, їм здається, що вони знають яким повинен бути ідеальний християнин. Більше того, вони, можливо, і хотіли бути такими християнами, та злякались, що не подолають своєї слабкості і відступили. Можливо я і помиляюсь, але саме цих людей мені нагадав нікчемний слуга, який закопав свій талант.

Господь не вимагає від нас, щоб ми відразу були досконалі і святі наче ангели. Розвиток віри в нашому серці – це тривалий процес, але треба принаймні зробити перший крок в вірі, помолитися або взяти до рук Біблію, прийти до церкви на богослужіння, піти на заняття з катехізису. Господь похвалив добрих слуг, за те що вони були вірні в чомусь маленькому, незначному, навіть непомітному для світу, однак, через це вони примножили довірені їм таланти. Коли ми робимо перший крок в напрямку віри, ми відкриваємось на дію благодаті, яку і означають таланти, дані паном, кожному згідно їхніх можливостей. Коли ми йдемо за натхненнями віри, ми причиняємося до примноження благодаті в нашому житті. Натомість, коли ми злякаємось, що не зможемо подолати якихось труднощів, то проявляємо своє недовір’я до Господа. Отже, не мусимо відразу ставати святими і досконалими, це навіть і неможливо, але можемо кожного дня пожертвувати маленьку справу для Господа, і таким чином, поступово з дня на день зможемо подолати далеку дорогу до святості і повноти Божої любові. Варто ризикнути і ступити на шлях віри.

о. Кирило Лесько