• Спільнота Дабар
• Дата публікації 1 Липня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на мо­рі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбу­дили Його, кажучи: «Господи, ря­туй – гинемо!» А Він каже їм: «Чого боїтеся, ма­ловіри?» Тоді Він встав і наказав ві­трам та морю – і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?» Мт 8, 23-27

«Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні». Учні в даному тексті мали свідомість, вибір йти чи не йти за Ісусом! Адже ж могли і залишитися на тому місці, де перебували, жити як жили…

Чим для тебе може бути цей човен? Пам’ятаєш той момент, коли ти прийняв рішення піти за Ісусом? Твоє свідоме рішення сісти в цей «човен»? Це може бути прийняте тобою рішення піти вперше до причастя, приступити до таїнства сповіді,  більше не грішити, жити по заповідям Божим, вперше прийти до церкви… Ти кажеш: «Не хочу більше так жити, піду за тобою, Ісусе…».  І ось ти у човні, і навіть більше, ти не один, з тобою Сам Ісус! Ти вже думаєш що все в житті налагодиться!

«І ось знялася велика буря на морі…». Ти сів у човен, і тут почалося… хвилі, вітер, «потопаю», «рятуйте»… Чому так буває?

«Я став вести праведне життя, відмовився від багатьох речей цього світу, чому тоді не маю радості, спокою, чому мене так «штормить»? Проходячи цей шлях, у нас виникають певні спокуси, ми бунтуємо, наш човен переповнюється через край. Може це час сумнівів? Чи правильне рішення я тоді прийняв? Можливо це навіть певна туга за минулим життям? Ти довго в ньому «варився», то залишився смак за минулим, відпустити не так легко.

Ми можемо втопитися у нашому гріху, головне вчасно зреагувати! Це час звільнення, час, коли Бог працює над тобою, і тому так «штормить». Ізраїльський народ вийшов з Єгипту  і теж нарікав, бунтував, сумував за гнилою цибулею, якою їх годували там. І той факт, що Ісус спав, говорить про те, що Він має спокій щодо твого майбутнього.

Коли перестаємо своїми силами щось вдіяти зі своїм життям, то взиваємо до Бога: «Господи, рятуй, гинемо». Саме Він може втихомирити цей бунт в середині нас.

За бурею завжди слідує дві крайнощі, або руйнація, смерть, або штиль, тиша. Оскільки в цьому тексті учні зробили вибір звернутися у своїх проблемах до Ісуса, настала «велика тиша». В іншому випадку була б руйнація! Потонули б у власних гріхах!.. Не бійся, Ісус завжди поряд, адже ви в одному човні, як Він може залишити тебе?