Господь полює за тобою - Дабар - біблійний курс в Україні
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини, а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть. Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних, і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. Чи зрозуміли це все?» Відповідають Йому: «Так». Він же сказав їм: «Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове й старе». Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти. Мт 13, 47-53
Притчі Ісуса про Царство Небесне дуже прості і наочні. Він не говорить про трансцендентне та іманентне, але про звичайне ,буденне. Біля Ісуса були учні-рибалки, для яких закидання сітей було щоденною рутиною. А Ісус до цієї рутини порівнює Царство Небесне?! Воістину Бога можна знайти і в рутині.
Євреї боялися моря, вірили, що в морі живе зло, морем панує зло. Тому порівняння Царства Божого до невода, який закидається в в море, говорить про те, що тут, в світі, також панує зло і Боже Царство це така інтервенція в Царство зла.
З іншої сторони, невід захватує рибу, для якої природним залишатися в морі, на суші вона гине. Ми люди-риби, боїмося Божого Царства, сприймаючи Його як небезпеку, смерть. Ми воліємо знаходитися в морі-злі, вважаючи його своїм природним ареалом.
Коли Ісус говорить про Царство Небесне, автоматично ми перекладаємо це на наші уявлення про Царства землі. Цікаво, що Царство в людському розумінні це найбільша мета, яку кожен прагне осягнути. Кожен хоче бути царем, мати владу, визнання, авторитет, гроші, мати не просто жінку, а царицю… Отож, царство це мета. А коли Ісус порівнює Царство до неводу, Він говорить, що Царство це не мета, а засіб. Ціль – хороша риба, людина. Непогано було б трансформувати наші уявлення про Царства земні на підставі ось цього знання про Царство Небесне. Мета – не влада, а люди.
Невід – це засіб полювання на рибу. Господь також полює за нами. Невід має таку властивість: риба відчуває, що вона безнадійно застрягла лише тоді, коли невід вже витягають. Поки невід закинений, риба вільно плаває і може не знати, що вона вже в неводі. Божий невід є набагато більший за рибацький, а час між закиданням і витяганням проходить набагато більше часу.
Хто зна, може ти вже зловлений, але поки цього не знаєш? А може невід великий, як світ, і ми всі вже в ньому і єдине принципове питання чи ми добра риба чи сміття?
Невід забирає все, що трапляється на його шляху: добру рибу, погану, дірявий чобіт, сміття. Цим Господь хоче сказати, що Він не гребує ніким. До останнього Він дає шанс кожному, Він буде розбиратися уважно і вже на берегу. Чи є хтось, хто думає, що він дірявий чобіт, сміття і нікому не потрібний? Може нікому і не потрібний, окрім одного Господа.
Слово сіть, невід в Біблії вживається багато разів і часто в негативному значенні. Сіть це поневолення, залежність, пастка, підступ, гріх. Чому Ісус використовує це слово, яке вже “скомпрометувало” себе?
Може Він хоче, щоби єдиною нашою залежністю, поневоленням, було Царство Небесне.
Останні коментарі